Словарь української мови (1924)/прогрівати
| ◀ прогрібати | Словарь української мови П прогрівати |
прогрімати ▶ |
|
Прогріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. прогрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достичь своимъ тепломъ куда, сквозь что. Такої ж ви хатоньки (= труни) забажали темної, невидної, невеселої! Туди сонечко не прогріє, вітрець не провіє. Мил. 185.