Словарь української мови (1924)/провіщати

by Борис Грінченко

◀ провітрюватися

Словарь української мови Борис Грінченко П провіщати

провіщо ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Провіща́ти, ща́ю, єш, гл. 1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: „покайтеся від гріхів“. Чуб. I. 172. 2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає? Кост. (О. 1861. II. 45).