Словарь української мови (1924)/провікувати
| ◀ провіз | Словарь української мови П провікувати |
провірити ▶ |
|
Провікува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить жизнь. Сама свій вік провікує. Зміев. у.
| ◀ провіз | Словарь української мови Борис Грінченко П провікувати |
провірити ▶ |
|
Словарь української мови — П
провікувати
Борис Грінченко
1924
Провікува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить жизнь. Сама свій вік провікує. Зміев. у.