Словарь української мови (1924)/провідник
◀ провідний | Словарь української мови П провідник |
провідниця ▶ |
|
Провідни́к, ка́, м. Проводникъ; руководитель. Мил. Св. 54. Ой дай мені провідника, рідного братіка. Нп. Ум. Провідничо́к. Ой дай мені провідничка хоч братчика. Мил. Св. 54.