Словарь української мови (1924)/пробілуватий
◀ пробілити | Словарь української мови П пробілуватий |
пробілювати ▶ |
|
Про́білуватий, а, е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. Константиногр. у. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє. Верхнеднѣпр. у.