Словарь української мови (1924)/пробовкнути
| ◀ проблювати | Словарь української мови П пробовкнути |
пробовтатися ▶ |
|
Пробо́вкнути, ну, неш, гл. 1) О колоколѣ: издать отрывистый звукъ. Дзвін пробовкнув. 2) Проговорить. К. ЧР. 382. Вона пробовкнула щось про пригоду, про втрату бідолашньої дитини. К. МБ. XI. 145. А ще ж козак Морозенко словами пробовкнув. Нп. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть. К. Іов. 71.