Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прищити
Берлін: Українське слово, 1924

При́щити, щить, гл. 1) безл. Покрывать прыщами. Наїлася меду, а тепер і прищить вид. 2) Прищі́ при́щити. См. Прищ 2. Сим. 205.