Словарь української мови (1924)/приходитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приходитися
Берлін: Українське слово, 1924

Прихо́дитися, диться, сов. в. прийти́ся, деться, гл. безл. 1) Приходиться, прійтись. Десь прийдеться тут пропасти. Рудч. Ск. II. 19. Не приходиться москаля дядьком звати. Ном. № 850. 2) Случаться, случиться прійтись. Не приходилось бачити. 3) Доставаться, достаться. Г. Барв. 453. У кого мало жита, нехай не розсіває, бо воно і так гірко приходиться. Рудч. Ск. II. 127. 4) До чо́го прихо́дитись. Къ чему идти. Він знав, до чого се приходиться, здрігнув увесь. Кв. I. 99.