Словарь української мови (1924)/прихилятися
| ◀ прихиляти | Словарь української мови П прихилятися |
прихистити ▶ |
|
Прихиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. прихили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. Нп. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап'юся. Чуб. V. 193. — до ко́го. Найти у кого расположеніе, любовь, пріютъ, пріютиться. До кого ж я, молодая, до кого ж я прихилюсь? Мет. 106. Прихилюся я до тебе, сину, на старість, а ти доглянеш стару недужу матір. Левиц. I. 58. 2) Чувствовать, почувствовать къ кому расположеніе, склонность. Княгівна хутко до його прихилилась. Стор. МПр. 70. Поки світу сонця, не прихиляться братами люде до погонця. К. Хп. 68. 3) — до чо́го. Склоняться, склониться къ чему, дѣлаться, сдѣлаться сторонникомъ какого либо дѣла. Князь Василь.... прихиляється до нашої козацької справи. К. ЦН. 224.