Словарь української мови (1924)/притулок
◀ притулити | Словарь української мови П притулок |
притулювати ▶ |
|
Приту́лок, лку, м. 1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Харьк. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях. К. ЧР. 258. 2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти… сидит собі в притулках. Драг. 279. Ум. Приту́лочок. Г. Барв. 21.