Словарь української мови (1924)/притуга

by Борис Грінченко

◀ притрястися

Словарь української мови Борис Грінченко П притуга

притужина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приту́га, ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. I. 90).