Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присцяти
Берлін: Українське слово, 1924

Присця́ти, цю́, ци́ш, гл. О теленкѣ: пососать корову, такъ что она послѣ этого даетъ себя доить. Відьма… доїла, доїла, аж поки та не стала давати молока; тоді вона зробилась телям, присцяла корову і вп'ять стала доїти. ХС. VII. 452.