Словарь української мови (1924)/присуджувати

by Борис Грінченко

◀ присуд

Словарь української мови Борис Грінченко П присуджувати

присудник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прису́джувати, джую, єш, сов. в. присуди́ти, джу́, диш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248. Ой любилося двоє дітей сердешне, присудив Господь розійтися конешне. Чуб. V. 372.