Словарь української мови (1924)/пристязати

by Борис Грінченко

◀ пристяжити

Словарь української мови Борис Грінченко П пристязати

присувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пристяза́ти, за́ю, єш, сов. в. пристя́жити, жу, жиш, гл. Притѣснять, притѣснить. Ном. № 5276. Тут діти маленькі, а тут ще й тим пристязають: хлопець був год чотирнадцяти, — того взяли, наняли за подушне. ЗОЮР. I. 12.