Словарь української мови (1924)/пристріт
◀ пристрій | Словарь української мови П пристріт |
пристрітельний ▶ |
|
Пристріт, ту, м. Болѣзнь, происходящая, по понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Чуб. I. 43, 134. Мил. М. 36. КС. 1889. XI. 309. Грин. II. 33. Ув. Пристрі́тище. Грин. II. 33.