Словарь української мови (1924)/пристойний
◀ пристін | Словарь української мови П пристойний |
пристойно ▶ |
|
Присто́йний, а, е. 1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної. Г. Барв. 11. 2) Пригожій, красивый. Г. Барв. 426. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй. Чуб. I. 155.