Словарь української мови (1924)/присвічувати

by Борис Грінченко

◀ присвічати

Словарь української мови Борис Грінченко П присвічувати

присвоїти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Присві́чувати, чую, єш, сов. в. присвіти́ти, свічу́, тиш, гл. Освѣщать, освѣтить какой либо предметъ, кому либо при дѣйствіяхъ его. Св. Л. 119. Присвіти лишень мені, — голку впустила. Харьк. Присвічуй, Боже, мені з неба! К. Псал. 8.