Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припіл
Берлін: Українське слово, 1924

Припі́л, по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. V. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. I. 249.