Словарь української мови (1924)/припускати

by Борис Грінченко

◀ припуск

Словарь української мови Борис Грінченко П припускати

припускатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Припуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. припусти́ти, пущу́, стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу. 3) Припускать, припустить, побѣжать быстро. Як припустив коня вороного, — міст мені вломився. АД. II. 168. Як припустив бігти, — утік. МВ. (О. 1862. I. 104). Дощ припусти́в. Пошелъ сильный дождь. Наче був переставав дощ, а тепер ба який припустив. Харьк.