Словарь української мови (1924)/приповідати

by Борис Грінченко

◀ приповіданка

Словарь української мови Борис Грінченко П приповідати

приповідка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. приповісти́, ві́м, віси́, гл. 1) Приговаривать, присказывать, присказать. Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати. Гол. I. 229. 2) Разсказывать, разсказать. Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість. Гол. I. 58. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був. Каменец. у. 3) Говорить, сказать пословицами. Старі люде приповідають: на їднім місці і камінь обростає. Каменец. у.