Словарь української мови (1924)/припасати
| ◀ припас | Словарь української мови П припасати |
припасний ▶ |
|
Припаса́ти, са́ю, єш, сов. в. припа́сти, су́, се́ш, гл. 1) Припасать, припасти, запасать, запасти. Для щитів ночви припасали, і дна із діжок вибивали. Котл. Ен. 2) Подкармливать, подкормить. Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду. Черк. у.