Словарь української мови (1924)/припалювати
| ◀ припалювання | Словарь української мови П припалювати |
припанитися ▶ |
|
Припа́лювати, люю, єш, сов. в. припали́ти, лю́, лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж… сонце припалило його. Рудч. Ск. I. 54. Полетів би та не мушу, припалила дівчина мою душу, ой чи огнем, чи водою, чи своєю хорошою вродою. Чуб. V. 613.