Словарь української мови (1924)/припадистий

by Борис Грінченко

◀ припадатися

Словарь української мови Борис Грінченко П припадистий

припадком ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Припа́дистий, а, е. 1) Пологій. Мнж. 190. Добру хату збудував, та припадиста стріха, так як пастка. 2) Тѣсный, низкій въ подъемѣ (о сапогѣ). Припадисті чоботи. Мнж. 190.