Словарь української мови (1924)/принатурювати
| ◀ принатурити | Словарь української мови П принатурювати |
принатурюватися ▶ |
|
Принату́рювати, рюю, єш, сов. в. принату́рити, рю, риш, гл. Пріучать, пріучить. Батько принатурив його до чумацтва. Харьк. г.
| ◀ принатурити | Словарь української мови Борис Грінченко П принатурювати |
принатурюватися ▶ |
|
Словарь української мови — П
принатурювати
Борис Грінченко
1924
Принату́рювати, рюю, єш, сов. в. принату́рити, рю, риш, гл. Пріучать, пріучить. Батько принатурив його до чумацтва. Харьк. г.