Словарь української мови (1924)/принаджувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
принаджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прина́джувати, джую, єш, сов. в. прина́дити, джу, диш, гл. 1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. Харьк. А дівчина громадила, козаченька принадила. Лукаш. 143. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив. МВ. I. 86.