Словарь української мови (1924)/прилягати
| ◀ прилютувати | Словарь української мови П прилягати |
приляпати ▶ |
|
Приляга́ти, га́ю, єш, сов. в. прилягти́, ля́жу, жеш, гл. 1) Прилегать, прилечь. То приляже, то послуха, як кобзарь співає. Шевч. Приліг на возі. Г. Барв. 14. Спочити прилягла. Гліб. 2) Налегать, налечь, придавить. Туман, мамцю, туман прилягає. Чуб. V. 69. Ой да сирая земля ручки й ніжки прилягла. Чуб. V. 270. 3) Склоняться, склониться къ кому. Не приляже моє серце ніколи до його. Мет. 66.