Словарь української мови (1924)/прикукобити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прикукобити
Берлін: Українське слово, 1924

Прикуко́бити, блю, биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело. Харьк. у.