Словарь української мови (1924)/приземкуватий
◀ призеленкуватий | Словарь української мови П приземкуватий |
приземний ▶ |
|
Призе́мкуватий, а, е. 1) У самой земли растущій, низкій. 2) Приземистый (о человѣкѣ). Чоловік плечистий, приземкуватий. МВ. II. 182. 3) О человѣкѣ: не имѣющій возвышеннаго духа. Чим вони рівня приземкуватим людям? К. ХП. 130.