Словарь української мови (1924)/прижити
| ◀ прижилувати | Словарь української мови П прижити |
прижитний ▶ |
|
Прижи́ти, живу́, ве́ш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола. Чуб. V. 976.
| ◀ прижилувати | Словарь української мови Борис Грінченко П прижити |
прижитний ▶ |
|
Словарь української мови — П
прижити
Борис Грінченко
1924
Прижи́ти, живу́, ве́ш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола. Чуб. V. 976.