Словарь української мови (1924)/приділ
| ◀ придихатися | Словарь української мови П приділ |
приділити ▶ |
|
Приді́л, лу, м. Назначеніе, пріуроченіе къ какому либо мѣсту, дѣлу. І приділу хиба йому не буде? Константиногр. у. Треба кожній дитині приділ дати: тому пити, тому їсти, те спати хоче, а те спинити. Волч. у.