Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приділ
Берлін: Українське слово, 1924

Приді́л, лу, м. Назначеніе, пріуроченіе къ какому либо мѣсту, дѣлу. І приділу хиба йому не буде? Константиногр. у. Треба кожній дитині приділ дати: тому пити, тому їсти, те спати хоче, а те спинити. Волч. у.