Словарь української мови
Борис Грінченко
П
придути
Берлін: Українське слово, 1924

Приду́ти, ду́ю, єш, гл. Прибѣжать, пріѣхать быстро. Сів на хазяйського коня, вмент придув з горілкою. Драг. 253.