Словарь української мови (1924)/придавати
| ◀ придабашка | Словарь української мови П придавати |
придаватися ▶ |
|
Придава́ти, даю́, є́ш, сов. в. прида́ти, да́м, даси́, гл. 1) Прибавлять, прибавить. „Ще ж нам цього мало“. — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи́. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9. 3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть придані? МВ. (О. 1862. I. 73).