Словарь української мови (1924)/пригінний
| ◀ пригін | Словарь української мови П пригінний |
пригінчий ▶ |
|
Пригі́нний, а, е. 1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой. 2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.
| ◀ пригін | Словарь української мови Борис Грінченко П пригінний |
пригінчий ▶ |
|
Словарь української мови — П
пригінний
Борис Грінченко
1924
Пригі́нний, а, е. 1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой. 2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.