Словарь української мови (1924)/пригінний

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригінний
Берлін: Українське слово, 1924

Пригі́нний, а, е. 1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой. 2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.