Словарь української мови (1924)/пригортати
| ◀ пригороджувати | Словарь української мови П пригортати |
пригортатися ▶ |
|
Пригорта́ти, та́ю, єш, сов. в. пригорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Прижимать, прижать (къ сердцу), приласкать. Пригорнути до серденька та й поцілувати. Мет. 23. Ой хто ж мене молодую на чужині пригорне? Мет. 78. 2) Приваливать, привалить (сыпучимъ тѣломъ), пригресть сыпучее тѣло (землю, снѣгъ) и засыпать имъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула. Чуб. V. 781.