Словарь української мови (1924)/приганяти

by Борис Грінченко

◀ пригана

Словарь української мови Борис Грінченко П приганяти

пригара ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. пригна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п'ять прижени. Рудч. Ск. I. 182. Пригна́ти чо́вен до… Подъѣхать лодкой къ… Пригнали вони човни свої до берега. Єв. Л. V. 11. 2) Подгонять, подогнать, понуждать, понудить. Вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної лози. Левиц. I. 152. До роботи приганя, а про їжу не спита. Грин. III. 561.