Словарь української мови (1924)/прибірати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прибірати
Берлін: Українське слово, 1924

Прибіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. прибра́ти, беру́, реш, гл. 1) Убирать, убрать, прибирать, прибрать, привести въ порядокъ; принимать, принять. Прийшовши, знайде (домівку) виметену й прибрану. Єв. Л. XI. 25. А в дівчини одна хата, та й та не прибрата. Грин. III. 250. 2) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить. Чуб. V. 733. Дівчата гарні, усі прибрані. Кв. Прибери пень, то й пень покращає. Г. Барв. 414. 3) Брать, взять. Еней, матню в кулак прибравши і „не до соли“ промовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. I. 20. До рук прибра́ти. Прибрать къ рукамъ, захватить. 4) Подбирать, подобрать, выбрать то, что подходить въ пору, въ мѣру. Не прибере Харитина невістки до душі. Грин. III. 76. Не прибере нічого він собі купить за тиї гроші. Грин. II. 191. У тому то селі родивсь наш Г. Ф. Квітка і по сьому то селу прибрав собі надане ім'я Основ'яненко. К. Гр. Кв. 6. Нічо́го не прибра́в більш їй одмо́вити. — Ничего больше не нашелся ей отвѣтить. МВ. (О. 1862. I. 73) — ро́зуму, ума́, спо́сіб, спо́собу. Находить, найти способъ, додуматься, выдумать. А отаман чумацький, Товстуха, собі ума прибірає, що́ йому робить. ЗОЮР. I. 76. Прибрали люде способу літати по воздусі. Дещо. Стали ляхи способ прибірати. АД. II. 113. Син прибра́ний. Пріемный сынъ. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний, а жид хрещений, то все непевні. Ном. № 8101. 5) Съѣдать, съѣсть, поѣдать. Нічого не робить, а все прибірає, що подадуть на стіл. Г. Барв. 507. Наїдків, напитків понастановлювала… А панночка усе прибіра, наче той горобець, хутенько й чистенько. МВ. (О. 1862. III. 36).