Словарь української мови (1924)/прибір
| ◀ прибільшатися | Словарь української мови П прибір |
прибірання ▶ |
|
Прибі́р, бо́ру, м. 1) Одежда, нарядъ. Краща дівчина твоя всіх, на їй приборі більше всіх. Чуб. III. 150. 2) Одѣваніе, наряжанье. Хиба мені до прибору? Аби гарної. Ком. Пр. № 823. Косу заплетемо, — які ж тут прибори? Та й до церкви, та й на рушник. О. 1861. XI. Кух. 27. Вообще приготовленія къ чему либо (свадьбѣ, празднику) и необходимыя для этого вещи. Треба ж таки прибраться к весіллю; хоч рушники і єсть готові, так іще дечого треба. — Аби рушники були, а за прибори на весілля не турбуйтесь: наш Возний… на свій кошт таке бундячне весілля уджиґне. Котл. НП. 377. 3) Узорная вышивка цвѣтными нитками по лацкану полушубка. Вас. 155.