Словарь української мови (1924)/приборкувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приборкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прибо́ркувати, кую, єш, сов. в. прибо́ркати, каю, єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.