Словарь української мови (1924)/прибичовувати

by Борис Грінченко

◀ прибиток

Словарь української мови Борис Грінченко П прибичовувати

прибігати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прибичо́вувати, вую, єш, сов. в. прибичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать, припречь, пристегивать, пристегнуть (животное въ помощь другимъ везущимъ). 2) Прибавлять, прибавить, присчитывать, присчитать. Люде що почують, то прибичують. Ком. Пр. № 114. Ти нащо прибичовуєш, чого й не було? НВолын. у. Я винен два рублі, а він прибичовує ще їден. НВолын. у.