Словарь української мови (1924)/прибивати
| ◀ прибеґа | Словарь української мови П прибивати |
прибиватися ▶ |
|
Прибива́ти, ва́ю, єш, сов. в. приби́ти, б'ю́, б'є́ш, гл. 1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками. 2) Прибивать, прибить чѣмъ либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили. Мет. 63. 3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до берега. 4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться. Грин. III. 67.