Словарь української мови (1924)/прасунок
| ◀ прасувати | Словарь української мови П прасунок |
пратва ▶ |
|
Прасу́нок, нку, м. 1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала. ЗОЮР. I. 24. 2) Хай йому́ прасунок! Чортъ съ нимъ. Ном. № 5123. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать. Котл. Ен. III. 24.