Словарь української мови (1924)/пранцюватий

by Борис Грінченко

◀ пранці

Словарь української мови Борис Грінченко П пранцюватий

пранцюватіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пранцюва́тий, а, е. 1) Зараженный сифилисомъ. Мил. М. 88. 2) Бранное: негодный, мерзкій. Пранцюваті коні. Набрались пранцюватого духу. Стор. МПр. 169.