Словарь української мови (1924)/право
| ◀ правнук | Словарь української мови П право |
правобіцький ▶ |
|
I. Пра́во, ва, с. 1) Право, законъ. Без суда й права. Ном. № 4050. Так король і дав їм права. ЗОЮР. I. 166. Шукати захисту під правом польським. К. ПС. 26. 2) Тяжба, процессъ, дѣло въ судѣ. З Богом до права не підеш. Фр. Пр. 77. А донька матір все проклинає, а син на вітця право тягає. Гол. II. 21. Ой бо син вітця до права тягне. Гол. II. 22. 3) Слѣдуемое. А ви, люде, знайте, наше право дайте: наше право — калача. Гол. IV. 526. 4) Образъ, манеръ, способъ. Вносить ту курку…, а там черепаха (з курки зробилася). Так як накрито було двома полумисками, так і в черепахи череп'я зверху і зісподу… То черепаха таким правом. Драг. 10.
II. Пра́во, нар. 1) Прямо. Право стоїть. Черк. у. Виходить панночка та й право до пана мого. Федьк. 2) Истинно. Право відказав єси. Єв. Л. X. 28. Ум. Праве́нько, праве́сенько. Колись я, братіку, правесенько ходив. Гліб. 28.