Словарь української мови (1924)/правда

by Борис Грінченко

◀ правачка

Словарь української мови Борис Грінченко П правда

правдешній ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пра́вда, ди, ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Ном. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Мет. 89. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. Мет. 67. На пра́вду сказа́ти. По правдѣ сказать. Бо те тепер, на правду сказати, що рідко де доброго чувати. Грин. III. 565. Ум. Правди́ця, пра́вдонька, пра́вдочка. Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці. Чуб. III. 37. Ніхто мені без милої правдоньки не скаже. Мет. 64. Скільки в решеті дірочок, стільки, у їх правдочок. Г. Барв. 528. Кілько в решеті водиці, тілько парубкам привдиці. О. 1861. XI. Св. 44. (Нп.).