Словарь української мови (1924)/поїзжанин
◀ поїздонько | Словарь української мови П поїзжанин |
поїзжати ▶ |
|
Поїзжа́нин, на, м. Участвующій въ свадебномъ поѣздѣ, въ свад. процессіи. МУЕ. III. 92. Як стануть поїзжане уже в молодої на дворі, то дружки… співають їм. О. 1862. IV. 27. А зза гори поїзжане на шлях виїзжають. Шевч. 455.