Словарь української мови (1924)/поштарь
| ◀ поштарський | Словарь української мови П поштарь |
поштарювати ▶ |
|
Пошта́рь, ря́, м. 1) Почталіонъ. Город путящий …і пошта є, і поштарі ходять, мов ті москалі з чорними комірами, і письма роздають чесно, не роспечатувавши. Греб. 400. 2) Ямщикъ. Поштар наш був злющий на жидів. Г. Барв. 18.