Словарь української мови (1924)/поширяти

by Борис Грінченко

◀ поширшати

Словарь української мови Борис Грінченко П поширяти

поширятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

II. Поширя́ти, ря́ю, єш, сов. в. поши́ри́ти, рю́, риш, гл. Дѣлать, сдѣлать шире, расширить. Черк. у.

Поширя́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, попырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали. Павлогр. у.