Словарь української мови (1924)/пошепотіти
| ◀ пошепотати | Словарь української мови П пошепотіти |
пошептати ▶ |
|
Пошепоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Пошептати. Жінки щось пошепотіли проміж (себе). Драг. 170.
| ◀ пошепотати | Словарь української мови Борис Грінченко П пошепотіти |
пошептати ▶ |
|
Словарь української мови — П
пошепотіти
Борис Грінченко
1924
Пошепоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Пошептати. Жінки щось пошепотіли проміж (себе). Драг. 170.