Словарь української мови (1924)/поцупити
| ◀ поцукроватіти | Словарь української мови П поцупити |
поцуратися ▶ |
|
Поцу́пити, плю, пиш, гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я й осміхнувся. Мет. 109.