Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поцупити
Берлін: Українське слово, 1924

Поцу́пити, плю, пиш, гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я й осміхнувся. Мет. 109.