Словарь української мови (1924)/поцокувати
| ◀ поцокотати | Словарь української мови П поцокувати |
поцтивий ▶ |
|
Поцо́кувати, кую, єш, гл. Побрякивать. Ходила погойдуючись та підківками поцокуючи. Св. Л. 114.
| ◀ поцокотати | Словарь української мови Борис Грінченко П поцокувати |
поцтивий ▶ |
|
Словарь української мови — П
поцокувати
Борис Грінченко
1924
Поцо́кувати, кую, єш, гл. Побрякивать. Ходила погойдуючись та підківками поцокуючи. Св. Л. 114.